Щорічно 2 серпня (20 липня по старому стилю) відзначають народне свято - Іллів день. За народною традицією пророк Ілля - це повелитель грому, небесного вогню, дощу, покровитель врожаю і родючості. Відповідно до Священного Писання Ілля був забраний живим на небеса Всевишнім на вогненній колісниці.
Відзначати це свято починали ще з його передодня - особливе значення надавалося четвергу та п'ятниці на тижні, що передували дню Іллі, коли в деяких місцевостях пекли обрядове печиво і переставали займатися польовими роботами.
В день Іллі завжди в народі молилися святому за хороший урожай на городах і в полях. Якщо довго стояла посуха, то влаштовували спеціальні обряди на залучення злив. Якщо ж вологи було надто багато і поля потребували просушування, то проводили обряд на ясну погоду. Цей день вважався вихідним, жителі відкладали роботи, щоб уникнути гніву Іллі.
Найважливішою традицією в день Іллі є те, що не можна було купатися у водоймах. А якщо на вулиці йшов дощ, то ніхто не виходив з дому. Вважалося, що в воду проникає всяка нечиста сила, тому потрапляти під неї або занурюватися в водойми не можна було. Взагалі з цього дня вважалося, що водойми вже будуть холодними і ніхто більше в них купатися не повинен.
До святого Іллі ставляться з повагою і острахом, з відтінком улесливості. Цей святий, по народному сприйняттю, надмірно строго підходить до дотримання всіх релігійних заповітів. У цей день намагаються ні в чому не згрішити.
На Іллів день переганяли бджіл і підчищали вулики, підрізали перші соти. Вважалося, що з дня Іллі перестають кусатися комарі і мухи. 2 серпня з'явився звичай не випускати на вулицю собак і кішок, щоб духи пітьми, що знайшли укриття в них, не пробралися в житло, і в будинок не потрапила блискавка, призначена для них. Селяни в цей день діставали рушниці, щоб дати відсіч нечистій силі, яка вселилася в вовків, лисиць та інших звірів, а рибалки викидали спійману під час грози рибу з червоними очима, вірячи, що в ній знайшли тимчасовий притулок чорти.
У народі вірили, що з другого серпня літо починає здавати свої позиції, а природа готується прийняти осінь. Жнива починалися відразу після свята. Жінки відправлялися в поле, коли сонце починало повільно заходити за горизонт, щоб зробити хрест з колосків, сплітаючи їх в пучок, і залишити його на полі. Вірили, що це приносило божу благодать і достаток в будинок.
