Стрітення Господнє

У свято Стрітення Господнього - 15 лютого щорічно церква згадує важливу подію в земному житті Господа нашого Ісуса Христа. Це дуже давнє християнське свято. Уже в IV столітті багато богословів читали перші Стрітенські проповіді, в Візантії в V столітті його відзначали на державному рівні, а незабаром став святкувати весь християнський світ.

У 40-й день по народженні Богонемовля було принесено до Єрусалимського храму - центр релігійного життя богообраного народу. За законом Мойсея жінці, яка народила немовля чоловічої статі, в продовження 40 днів було заборонено входити в храм Божий. Після цього терміну мати приходила в храм з немовлям, щоб принести Господу вдячну й очисну жертву за свого первістка.

У той час жив в Єрусалимі праведний старець Симеон. Йому було одкровення, що він не помре, поки не побачить Христа Спасителя. Благочестивий старець прийшов до храму в той час, коли Пресвята Богородиця і праведний Йосип принесли туди Немовля Ісуса, щоб виконати законний обряд. Богоприємець Симеон взяв Богонемовля на руки, і благословивши Бога, пророкував про Спасителя світу: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і славу народу Твого Ізраїля".

Молилася в Храмі стара вдова Ганна, яка так само побачила дитину Христа. Вона підійшла до нього, вклонилася і вийшла до людей розповісти про пришестя Месії. Слов'янське слово "стрітення" перекладається як "зустріч". Це великий день зустрічі Старого і Нового Завіту, язичництва і християнства, світла і темряви, зустріч всього людського роду, в особі праведних Симеона і Анни, з Христом. Це символ величезної радості від того, що ця зустріч нарешті відбулася після дуже довгого очікування. Ця зустріч збереглася у Священній історії і стала щорічним великим християнським торжеством.