Щороку 15 червня (2 червня по старому стилю) відзначають народне свято - В'юн Зелений. Православні в цей день вшановують пам'ять святого Никифора Константинопольського. Існують і інші назви свята: Зелені святки, В’юнець, Никифор-Дубодер.
За традицією в цей день з дуба обдирали кору, тому одна з назв свята - Никифор-Дубодер. Причому, кору дуба використовували в лікувальних цілях, оскільки кора мала протизапальні, антисептичні та в'яжучі властивості. Вважали, що збирати кору необхідно з дерев у віці від 10 до 15 років. Молоді дуби могли загинути від здирання кори, а старі мали малоефективні лікувальні властивості.
З настанням перших літніх днів дівчата починали плести вінки з квітів берізки, які служили не тільки прикрасою, але і оберегом від підступів злих людей і нечистої сили. В якості оберега віночки розвішували на колодязях, коморах, стайнях. Щоб забезпечити хороший урожай, їх розкидали по полю, вішали на деревах і згодовували худобі. Всі вінки, які в подальшому не використовувалися в якості лікарських засобів або оберегів, обов'язково знищувалися.
В'юн Зелений проводили як святковий день. Житло на в'юна Зеленого прикрашали свіжими гілками берези. На обід господині пекли круглий хліб - коровай, як символ родючості і багатства. Молодь вечорами збиралася, співала пісні, водила хороводи, які іноді називали «зелені в'юни». Чоловіки і хлопці влаштовували змагання, показуючи свою силу.
Існувало повір'я, що якщо хтось за людиною ходить, а їй це не в радість, то потрібно на Никифора зірвати гілку верби і увіткнути її між свої слідом і слідом людини, яка докучає.
