День пам'яті священномученика Єрмогена

Щорічно, 2 березня (17 лютого по старому стилю) Православна церква вшановує пам'ять священномученика Єрмогена.

Майбутній Патріарх всієї Росії Єрмоген (Гермоген) народився в Казані в 1530 році і був названий у святому Хрещенні Єрмолаєм. Батько його належав до тих відважних російських людей, які не боялися селитися в цьому розбійницькому гнізді.

Дитинство і юність майбутнього Першосвятителя землі Руської пройшли серед суворих оповідань і вражень: за рік до його народження на російському кладовищі був похований юний бранець Іоанн, замучений за віру. Коли Єрмолай був уже дорослим, татари замучили двох його новохрещених співгромадян-татар - Петра і Стефана. На його очах безперервно прибували в Казань натовпи російських полонених. Нарешті в 1552 році цар Іван Васильович IV завоював Казань. Тоді тільки змогло полегшено зітхнути християнське населення Казані.

За свідченням самого патріарха, він був спочатку священиком в місті Казані при церкві в ім'я святителя Миколая. Незабаром він прийняв чернецтво і з 1582 року був архімандритом Спасо-Преображенського монастиря в Казані.

У 1589 році він став першим Казанським митрополитом. Володіючи неабияким літературним хистом, святитель сам склав в 1594 році оповідь про явлення чудотворної ікони і чудеса, які відбувалися від неї. Діяльність патріарха Єрмогена збіглася з важким для Російської держави періодом - нашестям самозванця Лжедмитрія і польського короля Сигізмунда III. Першосвятитель всі свої сили присвятив служінню Церкві і Батьківщині.

З особливим натхненням протистояв Святіший Патріарх зрадникам і ворогам Вітчизни, які прагнули ввести в Росії католицтво і викорінити православ'я, поневоливши російський народ.

За видатні архіпастирські якості митрополит Гермоген був обраний на першосвятительську кафедру, і 3 липня 1606 року зведений собором святителів на Патріарший престол в Московському Успенському соборі. Митрополит Ісидор вручив Патріарху посох святителя Петра, Московського чудотворця, а цар приніс в дар новому Патріархові панагію, прикрашену дорогоцінним камінням, білий клобук і посох.

У грудні 1610 року поляки з деякими зрадниками-боярами відправили його в Чудовий монастир, де він і помер 17 лютого 1612 року від голоду і спраги. Тіло священномученика Єрмогена було з належною честю поховане в Чудовому монастирі.

Святість патріаршого подвигу, як і його особистості в цілому, була осяяна пізніше - при розкритті у 1652 році раки з мощами преподобного.

Через 40 років після смерті патріарх Гермоген лежав як живий, а в 1654 році його нетлінні мощі були перенесені в Успенський собор Московського Кремля.