Семен Ранопашець

Щорічно 10 травня (за старим стилем 27 квітня) православні вшановують пам'ять апостола від сімдесяти і священномученика Симеона Єрусалимського, який був племінником Йосифа Обручника. Одного разу, ставши свідком чудес, які творив Ісус Симеон істинно увірував в Господа і приєднався до численних послідовників Учителя, а також став одним із сімдесяти апостолів. В якості апостола, Симеон попрямував поширювати релігію серед язичників, звертаючи їх до християнства. Під час правління імператора Траяна язичники схопили святого Симеона, який у той час був уже столітнім старцем і після довгих мук розіп'яли на хресті. 10 травня православні звертаються до апостола Симеона, щоб земля була родючіше, а посіви добре прийнялися.

У народному календарі цей день зветься Семен Ранопашець, так як в цей день починали орати поля, кипіли роботи в садах-городах. Вважалося, щоб був хороший урожай - не можна було з'їсти жодного з призначених на посів зерен. Хліб обов'язково сіяли в теплу землю, температуру якої визначали, приклавши долоні до ріллі. Якщо земля холодна - сіяти ще зарано, посіви можуть згнити або насіння просто не зійдуть. Селяни до оранки завжди підходили серйозно і намагалися в максимальний термін засіяти поле. Вони розуміли, що від отриманого врожаю залежало їх існування. Спочатку засівали жито - з нього пекли хліб для ситості, а потім пшеницю - для солодкості.

У народі вважали, що орати краще, коли гримить грім, співають жайворонки і жаби починають квакати. До оранки полів молодим людям заборонялося співати, поблизу самих полів спів взагалі вважався великим гріхом.

Знахарі 10 травня вичитували людей від зла і займалися сімейної магією. Так як вважали, що цей день був надзвичайно конфліктним, то щоб не посваритися потрібно було зав'язати на червоній вовняній нитці два вузлика і потім носити її цілий день в правій кишені.