Щорічно 23 травня (за старим стилем 10 травня) відзначають народне свято Симон Посів. За легендами, в цей день природа сама засівала поля і луки своїм зерном, за це свято і стали називати Симон Посів. Існують і інші назви свята: «Симонів день», «Іменини Землі», «День Землі», «Симон Зілот». 23 травня Мати Сира-Земля вшановується як «іменинниця». Вважається, що в цей день Земля - годувальниця всього людства «відпочиває», тому її не можна копати, орати, боронувати і навіть залишати на землі гостру зброю, а також предмети обробки землі. А ось пройти по землі босими ногами дуже навіть віталося, тому що існувала думка, що в цей день земля може поділитися своєю силою з людиною.
У цей день за церковним календарем вшановують пам'ять апостола Симона Кананіта (Зілота) - одного з учнів Ісуса Христа. Згідно з переказами, він проповідував в Юдеї, Мавританії, Єгипті та Лівії. Симон був сином Йосифа від попереднього шлюбу, і був Христу братом по батькові. Жив він у Галілейській Кані в 1 столітті, трудився звичайним рибалкою і відносив себе до зілотів. Симон Кананіт прийняв мученицьку кончину на Чорноморському узбережжі Кавказу.
Симонів день вважався найкращим часом для пошуку закопаних скарбів, а народні цілителі 23 травня від світанку до заходу сонця проводили час за збором лікувальних трав. Їх сушили і з перевірених рослин готували лікувальні настоянки від різних захворювань. Щоб настойки приносили користь робили спеціальні обряди з замовляннями.
У Симонів день за традицією приносили в житло віники зі свіжих трав, так як існувала прикмета: якщо свіжий віник, поставлений у ліжечка дитини, швидко в'янув, то дитині загрожувала хвороба. Їх також розвішували над ліжками, на кухні, над порогами. Якщо віник випадково падав на гостя, який зайшов в будинок, значить той прийшов з поганими намірами.
