Щороку 26 грудня, наступного дня після Різдва Христового, православні святкують Собор Пресвятої Богородиці. Це релігійне свято називають Собором, оскільки в цей день ще вшановують пам'ять і інших осіб, близьких Пресвятій Діві Марії та Господу Ісусу Христу: святого Йосипа Обручника, царя Давида (предка по плоті Господа Ісуса Христа) та святого Якова, брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосипа Обручника.
Свято Собору Пресвятої Богородиці має давнє походження. Вважають, що його встановлення стосується ранніх часів Християнської Церкви. Вже в IV столітті Єпифаній Кіпрський, а також святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин у своїх повчаннях на свято Різдва Христового з'єднували хвалу Богочоловікові, що народився, з хвалою Діві, що народила Його.
У велике свято Собору Пресвятої Богородиці у всіх православних храмах відбуваються урочисті служби. Священнослужителі та віруючі виконують церковні хвалебні піснеспіви, звертаються до Богоматері, дякують, вимовляють вдячні слова та моляться перед іконами з її зображенням.
Собор Пресвятої Богородиці раніше вважався для жінок навіть важливішим, ніж Різдво Христове, оскільки пов'язаний з Божою Матір'ю. За старих часів вірили, якщо цього дня працюватимуть вагітна жінка або її чоловік, навіть із-за крайньої необхідності, то дитина у них народиться з фізичними недоліками.
За старих часів цей день поєднувався з особливим жіночим днем, який називався, - «Бабині каші». 26 грудня з самого ранку хазяйки варили смачну кашу, пекли пироги, годували усю сім'ю, а потім прямували до церкви, щоб піднести пригощання для Пречистої. Повернувшись з церкви, вони збирали страви: пироги, м'ясо, сало, хліб або борошно і вирушали на уклін до бабок-повитух, щоб ті, хто приймає новонароджених, ні в чому не відчували нужди.
