Старовинне свято Жайворонки або Сорок Сороків святкують щорічно 22 березня. Вважалося, що в цей день повертаються на батьківщину жайворонки, а за ними летять і інші перелітні птахи.
Коли прилітав жайворонок вважалося, що прийшла весна. Пісня жайворонка неголосна і приємна. Ще цей птах дуже своєрідно літає. Спочатку жайворонок піднімається вгору, а потім падає вниз, тому в народі кажуть: «Жайворонок небо оре».
На Жайворонки виконували обряди з язичницькими коренями. Господині рано вранці пекли з тіста пташок (дуже схожих на жайворонків) і круглі пряники. Потім робили з соломи маленькі гнізда, складали в них випічку і ставили в курник - вважалося, що це допоможе курям краще нестися і не хворіти.
Християнська традиція не замінила язичницьких жайворонків повністю, а переплелася з ними. Свято Жайворонки називають ще й «Сороками» або «Сорок Сороків». Але не в честь білобоких сорок, а в честь сорока мучеників Севастійських, які мучилися в Севастійському озері. Це були воїни-християни, які прийняли мученицьку кару за віру. Щороку 22 березня православна церква відзначає свято сорока мучеників. Жайворонки до воїнів ніякого відношення не мали, але число сорок міцно приросло до свята. У народі кажуть: «Жайворонок за собою сорок птахів привів».
Цікаво, що жайворонків з розпростертими крильцями діти насаджували на жердини, бігли з ними в поле або садили пташок з тіста на дах, при цьому співаючи пісні, які закликали жайворонків, а з ними і довгоочікувану весну.
