30 березня православні вшановують пам'ять Іоанна Ліствичника. Це день смерті філософа, богослова і ігумена Синайського, який жив приблизно в VI-VII століттях. У народному календарі - це Іоанн Ліствичник.
Святий Іоанн був сином багатих вельмож Ксенофонта і Марії. Був у нього і молодший брат Аркадій, який також досяг святості на Синайській горі. Брати навчалися в православному університеті Бейрута, коли їх мати викликала синів додому через хворобу батька. Іоанн і Аркадій доглядали за батьком аж до його повного одужання. Пізніше, коли вони поверталися назад в університет, корабель на якому пливли брати зазнав аварії. Іоанн і Аркадій врятувалися на уламках затонулого судна, але кожного з них окремо прибило до палестинського берега. Для того, щоб дякувати Богові за своє спасіння і молитися про брата, який можливо, загинув, Іоанн вирішив стати ченцем. Дивно, але і Аркадій прийняв точно таке ж рішення, постригшись в одному з палестинських монастирів.
Коли Іоанну було всього 16 років він досяг відокремленого містечка Фола на Синайській горі. Його привернула сюди чутка про суворе чернече життя Синайських подвижників. Духовним наставником юного послушника став досвідчений старець Мартирій. Саме він і постриг Іоанна в ченці на 20-му році його життя. Пройде багато років в молитвах, і святий Іоанн погодиться прийняти ігуменський сан і стане ігуменом Синайської гори.
В цей час він отримав лист від настоятеля Раїфського монастиря з проханням написати для всіх ченців загальне керівництво до спасіння і духовного сходження. Настоятель запропонував Івану і назву книги: «Ліствиця», що означає на сучасній мові «сходи», іншими словами - шлях сходження до Царства Небесного. Саме завдяки назві книги Іоанна називають Ліствичником.
У передмові до свого знаменитого богословського твору Святий Іоанн пише: «У міру убогого ведення, яке я прийняв, спорудив я драбину сходження. Після цього нехай кожен дивиться сам, на який він ступені». Всього ступенів для сходження - 30, на першу сходинку ліствиці філософ ставить зречення від земних пристрастей, а на самій висоті її вказується союз трьох вищих чеснот - Віри, Надії і Любові.
У день вшанування Іоанна Ліствичника, люди пекли обрядове печиво, так звані «драбинки». З тіста робили дві ковбаски, укладали їх паралельно одна одній, а зверху замість ступенів клали пиріжки. Кількість драбинок була така ж, як і кількість членів сім'ї. Вважалося - це принесе домочадцям здоров'я.
У цей день багато хто боявся ходити по двору, так як вважали, що саме на Іонна Ліствичника біситься домовик і не впізнає своїх домашніх, а тому може заподіяти їм шкоду. Люди, щоб догодити домовому, пригощали його коржами і кашею.
