Щорічно 30 листопада Православна церква вшановує пам'ять Андрія Первозваного, одного з дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа.
Святий апостол Андрій Первозваний першим з апостолів пішов за Христом, а потім привів до нього свого рідного брата - святого апостола Петра. З юності майбутній апостол, який був родом з Віфсаїди, всією душею звернувся до Бога. Він не одружився і разом зі своїм братом займався рибальством. Коли над Ізраїлем прогримів глас святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, святий Андрій став його найближчим учнем. Святий Іоанн Хреститель сам направив двох своїх учнів, майбутніх апостолів Андрія Первозваного і Іоанна Богослова, до Христа, вказавши, що Він є Агнець Божий.
Після Зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій вирушив з проповіддю Слова Божого у східні країни. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжя Чорного моря, Крим, Причорномор'я і по Дніпру піднявся до місця, де стоїть тепер місто Київ. Тут він зупинявся біля Київських гір на нічліг. Вставши вранці, він сказав, тим, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде місто велике, і Бог спорудить багато церков». Апостол піднявся на гори, благословив їх і поставив хрест. Помолившись, він піднявся ще вище по Дніпру і дійшов до поселень слов'ян. Далі апостол пройшов через землі варягів до Риму для проповіді і знову повернувся у Фракію, де в невеликому селищі Візантії, майбутньому могутньому Константинополі, заснував християнську Церкву.
На своєму шляху Первозваний апостол зазнав багато горя і мук від язичників: його виганяли з міст, били. У Синопі його побили камінням, але, залишившись неушкодженим, вірний учень Христовий невпинно ніс людям проповідь про Спасителя. За молитвами апостола Господь здійснював чудеса. Працями святого апостола Андрія виникали християнські Церкви, яким він ставив єпископів і священство. Останнім містом, куди прийшов Первозваний апостол і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було місто Патри.
Багато чудес Господь явив через учня Свого в місті Патри. Недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. За молитвою апостола видужав важко хворий Сосій, знатний городянин; накладенням апостольських рук зцілилася Максимілла, дружина правителя Патрського, і його брат Стратоклій. Скоєні апостолом чудеса і його полум'яне слово просвітили істинною вірою майже всіх громадян міста Патри. Трохи залишалося язичників в Патрах, серед них був правитель міста Егеат. Апостол Андрій не раз звертався до нього зі словами благовістя. Але навіть чудеса апостола не навчили Егеата. Святий апостол з любов'ю і смиренням кликав до його душі, прагнучи відкрити йому християнську таємницю вічного життя, чудотворну силу Святого Хреста Господня. Розгніваний Егеат наказав розіп'яти апостола. Язичник думав зганьбити проповідь святого Андрія, якщо піддасть його смерті на хресті, який прославляв апостол. З радістю прийняв святий Андрій Первозваний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Щоб продовжити муки апостола, Егеат наказав не прибивати руки і ноги святого, а прив'язати їх до хреста. Два дні апостол з хреста учив присутніх навколо городян. Люди, які слухали його, всією душею співчувати йому і зажадали зняти святого апостола з хреста. Злякавшись народного обурення, Егеат наказав припинити страту. Але святий апостол став молитися, щоб Господь удостоїв його хресної смерті. Як не намагалися воїни зняти апостола Андрія, руки їм не корилися. Розп'ятий апостол, віддавши Богу хвалу, вимовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми духа мого». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп'ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, святий апостол Андрій Первозваний вже віддав свою святу душу Господу. Максимілла, дружина правителя, зняла з хреста тіло апостола і з честю похоронила його.
Кілька століть потому, при імператорі Костянтині Великому, мощі святого апостола Андрія були урочисто перенесені до Константинополя і покладені в храмі Святих Апостолів поруч з мощами святого євангеліста Луки і учня апостола Павла - апостола Тимофія.
