11 квітня щорічно, починаючи десь з 2000-х років, у всьому світі відзначають Всесвітній день анімешників. Створено це свято для того, щоб звернути увагу на японську анімацію, популяризувати її та залучити більше нових шанувальників.
Слово «аніме» - скорочення від англійського animation. Сам термін з'явився порівняно недавно, до цього використовувався вираз «манга-ейга» або «кінокомікс». Причому любителі старшого покоління аніме, використовують його до сих пір.
А ось слово «манга» придумав в 1814 році знаменитий художник Кацусика Хокусай для серії своїх картин. Означає воно - «дивні» або «веселі» картинки, тому вираз «манга» відноситься виключно до японських коміксів.
В аніме велика увага приділяється очам. Зазвичай у всіх персонажів дуже великі очі. Творці аніме вважають, що очі - це дзеркало душі, тому з їх допомогою можна передати різні почуття і емоції персонажу. До речі, Осаму Тедзука - засновник традицій аніме, не заперечив той факт, що запозичив прийом з великими очима у Уолта Діснея.
Актори, які озвучують ролі в аніме, називаються японським словом «сейю». Професія сейю дуже популярна в Японії. Багато сейю за сумісництвом також є естрадними виконавцями.
Пісні, теми і фонове супроводження - це невід'ємна частина аніме. Все це створює атмосферу, передає переживання того чи іншого персонажу, налаштовує вас на перегляд. Що таке «опенінг» і «ендінг» знає кожен анімешник! Опенінг - це музика, якій ви радієте, смакуючи захоплюючу нову серію, а ендінгом вона закінчується. Причому японські музичні студії витрачають величезні сили і гроші для досягнення істинно якісного звуку. Вони прекрасно розуміють, як анімешникам подобається слухати знайому мелодію улюбленого серіалу.
Деякі, до речі, думають, що аніме створені виключно для дітей. Хочемо сказати, що це невірна думка. Звичайно існують аніме, які призначені тільки для підростаючого покоління, але є і багато таких, які дивитися дітям взагалі не рекомендується до певного віку. А є й такі, які підходять виключно для дорослих.
В Японії аніме діляться за віком глядацької аудиторії і за жанрами на: кодомо - аніме, призначені для дітей до 12 років; сенен - аніме для старших хлопчиків і юнаків з 12 до 16-18 років; седзе - аніме для старших дівчаток з 12 до 16-18 років; сейнен - аніме для дорослих чоловіків від 18 до 25-40 років; дзьосей - аніме або манга для жінок; добуцу - аніме про людиноподібних «пухнастих» істот; ідоли - аніме, дія якого пов'язана з поп-зірками і музичним бізнесом; хентай / етті - порнографічне або еротичне аніме; яой - жанр аніме, що описує чоловічі гомосексуальні відносини, зазвичай призначений для жінок і дівчат; юри - жанр аніме, що описує жіночі лесбійські стосунки, зазвичай призначений для жінок і дівчат; сьотакон - жанр аніме, що описує сексуальні відносини, в яких беруть участь юнаки молодшого шкільного та дошкільного віку; лолікон - жанр аніме, що описує сексуальні відносини, в яких беруть участь маленькі дівчинки; седзе-ай - жанр аніме, що описує любов дівчини до дівчини; сенен-ай - жанр аніме, що описує любов юнака до юнака.
Ще одна помилка - багато хто думає, що аніме буває тільки японського виробництва. Дійсно з'явилося аніме в Японії, але в даний час можна побачити і американські, і корейські аніме. Багато з них, природно, за якістю і змістом і близько не стояли з японськими аніме, але і серед них можна знайти цікаві.
