7 січня щорічно відзначають незвичайне гастрономічне свято – День темпури. Темпурою називають страви з риби та овочів, які приготовані в клярі зі збитих яєць із борошном та обсмажені у фритюрі.
Багато хто вважає темпуру традиційною японською стравою. Насправді це не так. У Японію вона прийшла з Португалії близько 400 років тому. Сучасний спосіб приготування темпури поширився в Японії в першу половину періоду Едо (з 1615 року по середини 1700-х років). Спочатку темпуру подавали у кіосках на вулиці. Однак в епоху Едо темпура була однією з трьох основних страв японців поряд з локшиною соба та суші.
Сьогодні темпуру їдять по всій Японії і не лише. Про її популярність говорить створення окремого свята, присвяченого цій страві. Темпуру можна знайти практично в будь-якому ресторані японської кухні, крім того існують спеціальні темпура-ресторани.
Найчастіше для темпури використовують креветки і овочі (наприклад, баклажан і гарбуз), але в деяких закладах можна знайти навіть темпуру з морозивом. Терміном «темпура» називають будь-яку страву, яку приготували з використанням вищеописаного методу. Цікаво, що спочатку словом «темпура» називали тільки морепродукти, обсмажені у фритюрі, а овочі у фритюрі називали сьодзін-аге.
У Канто (район Великого Токіо) і в Кансай (південна частина центральної Японії) існують свої характерні стилі приготування темпури. У Канто для темпури використовується яєчне тісто і кунжутне масло, а готова страва має золотисто-коричневий колір.
Кансайська темпура ж біла: її смажать в рафінованій олії, а для кляру не використовують яєць взагалі. Вважається, що спочатку кунжутне масло використовували, щоб позбутися від запаху морепродуктів, які виловлювали в Токійській затоці (Едо-має). У Кансаї для темпури в основному використовували овочі, тому прагнули зберегти смак продукту і використовували тільки сіль, в той час як в Канто темпуру завжди їли з соусом.
Хрустка скоринка і аромат, а також легкий післясмак роблять темпуру однією з найпопулярніших японських страв у всьому світі.
