13 березня щорічно відзначають народне свято - Никифорів день.
У народі існувало повір'я, що на Никифорів день прокидалися ведмеді, після довгої зимової сплячки. Вони виходили з барлігів, бродили дуже голодні і тому в цей день люди намагалися в ліс не ходити, щоб не зіткнутися віч-на-віч з голодними хижаками.
У цей день люди спостерігали за перелітними птахами і чекали прильоту гусей з теплих країв, так як саме їх приліт передрікав багатий урожай в цьому році. День вважався вдалим для рибної ловлі. Рибалки ходили на риболовлю, так як в цей день відмінно клював судак, щука, плітка, в'язь і окунь.
Згадаймо деякі з народних прикмет в цей день: «Якщо світило яскраве сонце, влітку очікували відмінний урожай зерна», «Якщо трапилася гроза, потрібно дивитися, звідки дме вітер. Якщо з півдня, то весна і літо будуть теплими, а якщо з півночі, то холодними», «Якщо домашня птиця тиснула під себе лапи, вночі чекали на заморозки».
Також в цей день в Православній церкві відзначається перенесення мощів святого Никифора, патріарха Константинопольського.
Никифор народився в Константинополі в християнській родині, батьки виховали його в богобоязливості і благочесті. У молодості майбутній патріарх служив при дворі на посаді царського радника, але метушня мирського життя мучила його, і він пішов в усамітнення. Никифор багато молився, через декілька років побудував монастир і коли йому запропонували сан патріарха, він прийняв постриг у ченці. Никифор був захисником шанування ікон і підтримував православних віруючих. За це його і посадили до в'язниці на довгих тринадцять років, де він і помер.
